Завод барона Едварда Фердинанда Берґенгейма

Завод барона Едуарда Берґенгейма (Едварда Фердинанда Берґенгейма) — плитковий завод, заснований у Харкові у 1877 році бароном, фіном-шведом, інженером Едвардом Фердинандом (на православний манір - Едуардом Едуардовичем). Це перший і найбільший подібний завод на території сучасної України. Націоналізований і закритий у роки радянської окупації.

Сьогодні в багатьох старовинних будівлях по всій Україні, Білорусі, Польщі, росії, рідше й в інших країнах, можна побачити яскраву керамічну плитку, не зблідлу від часу. На її звороті красується напис «Бергенгеймъ Харьковъ». Це клеймо рекламує наше місто вже майже 150 років, однак, хто ж такий Берґенгейм?

Будинок, що стояв за адресою Піспанкату, 10, Турку. Будівля є типовою садибною забудовою Фінляндії І половини ХІХ століття. Ймовірно, саме у цьому будинку народився Едвард Фердинанд Берґенгейм. На фоні - панорама міста Турку

Історія майбутнього харківського промисловця Едварда Фердинанда Берґенгейма (на православний манір — Едуарда Едуардовича) починається 29 січня 1844 року. Він народився в місті Або (Велике князівство Фінляндське. Нині місто Турку на південному заході Фінляндії) в сім'ї архієпископа Або Едварда Берґенгейма та Олександрини Берґенгейм (Брюн) на вулиці Піспанкату, 10 (будинок не вцілів).

Архієпископ Едвард Берґенгейм, його могила у місті Турку і фінляндська марка з його зображенням. На фоні - панорама міста Вааса

Родина Берґенгемів сягає корінням у шведський Вермланд, Даларну та в Ілмолі у Фінляндії. Після миру у Фредріксхамні в 1809 році дідусь Едварда Ерік Йохан Берґенгем просунувся до президента Апеляційного суду Васи. У 1812 році він був нобілітований на прізвище Берґенгейм.

Батько Едварда Фердинанда Едвард Берґенгейм був викладачем історії, ректором Катедральної школи Або, головою Євангелічно-лютеранської церкви Фінляндії. членом законодавчих зборів.

Едвард Фердинанд Берґенгейм і станція Харків у ІІ половині ХІХ століття

Едвард Фердинанд Берґенгейм вирішив не йти за стопами батька й дідів, а у червні 1863 року закінчив з відзнакою Фінляндський кадетський корпус у Фрідріхсгамі. У 1869 році пройшов повний курс, з додатковим відділенням, інженерної академії та був переведений до інженерів Одеського військового округу. 14 квітня 1863 року за старанну службу нагороджений Орденом Святої Анни 3 ступеня.

У 1870 році вступив до Товариства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, став начальником дистанції на Курсько-Харківсько-Азовській залізниці, брав участь у будівництві її Сумської лінії. У 1887 — 1891 роках гласним Харківської міської думи, а 11 лютого 1891 року вийшов у відставку з запасу армії у чині генерал-майора з мундиром і пенсією у повний оклад.

Беручи участь у різних будівельних роботах, Берґенгейм помічає значні суми на звичайну плитку для укладання підлоги, яку тоді доставляли з-за кордону. А подорожуючи Харківською губернією під час роботи на залізниці, він знайомиться зі значними глиняними покладами Донбасу.

Тому у 1877 році засновує та розбудовує у Залопанському районі Харкова власний завод, що виробляв керамічні плитки та кахлі. Це був перший подібний завод на півдні російської імперії. Розміщення заводу зовсім не випадкове: поруч проходить залізниця, розташовано вокзал, недалеко центр.

Якість плитки не поступалася закордонній, а її ціна була у декілька разів менше. У 1887 році налагоджено виготовлення керамічних каналізаційних труб. 16 січня 1891 року утворено «Товариство з виробництва вогнетривкої цегли, гончарних виробів барона Е. Е. Берґенгейма» зі статутним капіталом 500 000 рублів. А з 1892 року на заводі стали виготовляти ще й вогне- та кислототривку плитку для підлоги та тротуарів.

Військовий інженер-капітан, власник заводу Едвард Берґенгейм особисто створював проєкти нових будівель, які звели у 1890 році.

Плитка та приклади будинків, де вона є

За межами Харкова товари заводу використовувалися, зокрема в Лівадійському палаці (смт Лівадія, АР Крим, Україна), «Будинку з химерами», «Будинку Барона» та прибуткових будинках Києва, у будинках Дніпра, Феодосії, Одеси, інших містах України, у москві, санк-петербурзі тощо.

У Харкові плитку Берґенгейма можна побачити у будинку Саламандра, Управлінні Північнодонецької залізниці, історичному музеї, Державному банку, Казанському, Благовіщенському, Івано-Усікновенському храмах, у сотнях колишніх приватних садиб, а ще у Шарівському замку, і навіть у Держпромі (ще з дореволюційними клеймами).

Тротуарна плитка та тротуар на вулиці Благовіщенській поруч із садибою фон Мінстера на початку ХХ століття

Виготовлялися ще й плити для мощення тротуарів, які й сьогодні можна знайти по місту. Така тротуарна плитка з'явилася у нас, коли Берґенгейм був гласним Харківської думи. Чиновникам не сподобалася ідея мощення вулиць каменем чи асфальтом, а промисловець запропонував свій варіант. Такою квадратною і прямокутною плиткою були повністю вистелені зокрема Благовіщенська та Катеринославська, двори садиб і інші вулиці.

Карл Густав Маннергейм на чолі «Білого параду перемоги» в Гельсінкі, 16 травня 1918 року

У 1887 році до Берґенгейма, у Харків, приїхав Карл Густав Маннергейм, майбутній генерал, маршал і президент Фінляндії. У зв'язку з вступом до Миколаївського кавалерійського училища, йому було потрібно добре знання російської мови, а Берґенгейм підшукав йому вчителя.

За даними опитувань, Карл Густав Маннергейм — найвеличніший діяч у фінській історії усіх часів. Визнаний за його провідну роль у створенні незалежної Фінляндії та виключні заслуги у відстоюванні своєї держави від зазіхань більшовицької Росії, Карл Густав Маннергейм вважається «батьком сучасної Фінляндії».

На могилі напис: Інженер Підполковник Барон Едвард Фердинанд Берґенгейм нар. в Або 18 29/1 44 - пом. у Харкові 18 28/3 93. Праворуч сповіщення про смерть у газеті

До кінця життя працюючи на своєму заводі, Едвард Фердинанд Берґенгейм помер у Харкові від раптового інсульту о 21 годині 20 хвилин 28 березня 1893 року, проживши усього лише 49 років. Прах барона Берґенгейма перевезений до міста Турку в Фінляндії, де жила його сім'я. Його поховали на міському кладовищі Турку. 1899 року до нього підпохована його дружина Емілія Елізабет Екестуббе.

Сучасний Харківський плиточний завод на околиці міста і прибуткова будівля заводу Берґенгейма початку ХХ століття

Після смерті власника завод продовжив роботу. У 1909 році «Товариство Е. Е. Берґенгейма» мало капітал який оцінювався у 152 400 карб. Правління Товариства заводу на початку XX століття вирішило звести ще прибуткову будівлю на вулиці Малопанасівській. Проєкт виконав, ймовірно, Віктор Величко.

Завод націоналізований, а пізніше закритий радянською владою. На його базі утворено «Керамічний завод 8-ї річниці Жовтня», який переїхав у нове місце. Якість продукції значно погіршилася як і її асортимент.

Будинки колишнього заводу-символу міста, звичайно, міській владі не потрібні. Вони не мають ніякого охоронного статусу та руйнуються. Навесні 2024 року розпочато демонтаж старовинних будівель заводу. У червні 2024 року ніби то розпочато підготовку документів для надання будівлям заводу охоронного статусу пам’ятки історії, архітектури та містобудування. Однак, наразі будівлі заводу статусу не мають, і їх продовжують розбирати.

При підготовці публікації використані матеріали з Вікіпедії, матеріали Андрія Парамонова та власні дослідження. Фото - Тітаренко Михайло, İbrahim Güzel, rafaelo, Карл Якоб Гардберг, Андрій Парамонов, V.Petrovich, Маргарита Мельниченко