Зі світу по нитці – маловідома будівля Олександра Ржепішевського

З 1899 року в Харкові працювало Товариство піклування про хворих дітей міста Харкова та його околиць під керівництвом приват-доцента Н. Н. Філіппова.

Товариство це було не багате, мало свою лікарню, але власної будівлі не було. Приміщення знімали в оренду. В їх клініці безплатно лікували дітей з небагатих сімей. Гроші на утримання закладу збирали від пожертв харківців, благодійних концертів, сінематографів та вечорів.

Керівник Товариства Н. Н. Філіппов довго мріяв про власний будинок для лікарні, на початку 1910-х років організовано збір коштів на будівництво. Збирали, наприклад, у Мироносицькій церкві, звідки кружка з пожертвуваннями була вкрадена. На липень 1912 року вдалося назбирати всього лише 10 000 рублів.

І так би ще довго довелося б збирати кошти, поки не відгукнувся відомий харківський архітектор Олександр Іванович Ржепішевський. Він безоплатно виконав проєкт та погодився так само безоплатно керувати будівництвом. Окрім цього у нього блиснула чудова думка...

Трохи про архітектора. Олександр Іванович Ржепішевський народився 1879 року в м. Ізмаїл, що на Одещині. Закінчив інститут громадянських інженерів із золотою медаллю та продовжив навчання в Сорбонні. Працював переважно у Харкові, створивши низку визначних споруд, зокрема «Будинок з фонтанами» на Римарській вулиці, де й сам мешкав, лікарню Червоного хреста, особняк актора Миколи Синельникова та ще понад 2 десятки будівель.

Після початку радянської окупації України Ржепішевський втратив майно, намагався евакуюватися та зазнав переслідувань як «буржуазний елемент». У 1930 році був заарештований і незабаром після звільнення помер від серцевого нападу в Москві. Місце поховання не встановлене.

За останній час будівництво в Харкові принесло величезні доходи місцевим будівельникам і фірмам, тож Ржепішевський подумав, чому б йому не звернутися за допомогою до своїх товаришів по роботі, до будівельників та підрядників.

І всі відгукнулися, жодної відмови. Фірма Ройтенберг і Дубинський взялася безоплатно виконати бетонні, залізобетонні роботи та роботи по сходах. Інженер Лівшиць зробив влаштування центрального опалення всіма своїми робітниками, представник фірми Ветвіцького заводу «Комета» Тафт запропонував поставити безоплатно радіатори.

Брати Семен та Петро Толкачови зобов'язалися поставити 50 тис. цеглин. Стільки ж дав І.О. Ващенко та ще стільки ж підрядник Залманов. В. та П. Сойфери запропонували поставити безоплатно все необхідне залізо. Рахмілевіч і Готьман зі своїх лісових складів — ліс для покриття даху. Ріха та Пещинський запропонували безоплатно зробити всі скульптурні прикраси для будівлі.

Всі будівельні пожертви були узгоджені протягом п'яти днів, а загальна сума пожертв склала 15 000 рублів.

Вже 1 жовтня 1912 року о першій годині дня будівля була урочисто закладена, а також проведено освячення місця майбутньої лікарні. В грудні 1912 року Н. М. Філонова пожертвувала на інші витрати у будівництві та на обладнання 100 000 рублів з проханням назвати лікарню Оленівською на честь своєї померлої сестри.

В жовтні 1913 року будівництво двоповерхової будівлі лікарні на розі вулиць Надійницької (нині — Холодноярська, 5) та Спиридонівської було завершене.

Споруда виконана у стилі північного модерну з елементами неокласицизму. На даху був заокруглений фронтон та шатровий дах, обидва елементи втрачені у радянські роки. Праве та ліве крило були одноповерховими, з терасами та залізобетонною підлогою. Ці тераси слугували для лікування хворих під сонячними променями. Це був найперший та єдиний у місті солярій. В холодні пори року, коли сонячні промені недостатньо активні, пропонувалося застосовувати спеціальні дуже потужні лампи зі штучним сонячним світлом. У часи радянської окупації надбудовані до двох поверхів.

Крім того, у лікарні були облаштовані механічно-терапевтичний та ортопедичний інститути та ортопедичні зали. Застосовувалося сучасне фізичне лікування, яке на той час було доступно лише заможним.

10 листопада 1913 року відбулася урочиста церемонія відкриття та освячення Оленівської лікарні, де були присутні багато представників міста, медичних закладів, армії, віцегубернатор, багато лікарів, дружина чернігівського губернатора. Всіх зустрічав доктор медицини, директор лікарні та керівник Товариства Н.Н. Філліпов.

У радянські роки будівля була відібрана у лікарні та передана під суд Комінтернівського району. Споруду частково перебудували, змінили фасад, зруйновали деякі деталі.