Український модерн: особняк Томіцьких
У 1903 році Василь Кричевський будує у Полтаві будинок губернського земства — першу будівлю в стилі українського архітектурного модерну. 1909 року цей стиль приходить до Харкова, у ньому зводять сільськогосподарську селекційну станцію. А у 1910-х різні архітектори починають використовувати УАМ для своїх проєктів.
Український архітектурний модерн має ряд особливостей, які відрізняють його від модерну в інших країнах. Фасади будівель часто оздоблювали орнаментами, що нагадували народні вишивки, килими та різьблення. Використовувалися традиційні українські форми, скошений дах і вікна, що нагадували за формами українські хати та дерев’яні церкви.
Цікавий особняк у дворі на сучасній вулиці Кравцова (тоді Мордвинівський) звели у 1913 — 1915 роках для сім’ї Томіцьких. Проєкт будинку виконав Тимошенко Сергій Прокопович — український архітектор, голова Слобідської Української Ради, губернський комісар Харківщини і член Центральної Ради, учасник Другого зимового походу УНР.
Сергій Тимошенко створив у Харкові з десяток будівель у стилі українського модерну: будинок Бойка, будинок Попова, будинок Петіна тощо.
Грігорій Михайлович Томіцький був харківським купцем. Його батько Михайло Ілліч — міщанином, мав свою торгову крамницю. Григорій Михайлович разом з двома братами Петром і Н. (ім'я поки невідоме) володів м'ясною лавкою на Ветеринарній вулиці, 16 (нині вул. Свободи), а сам з товаришем Полтараком торгував у Критому ринку на Благовіщенському базарі.
Декілька разів Томіцький брав участь у засіданнях міської та губернаторської комісій з питань робочих годин Благовіщенського ринку, які сам неодноразово порушував й отримував штрафи; торгових приміщень у місті, з питань вихідних днів, підвищення податків і цін на м’ясо як представник м’ясоторговців. Він хоч і був одним з найбільших продавців м’яса того часу, однак йому часто дорікали на антисанітарію.
Неодноразово він створював штучний дефіцит на Благовіщенському ринку й підвищував ціни. Таке сталося, наприклад, у квітні 1915 року, коли ним було започатковано комісію, яка агітувала за підвищення цін на м’ясо.
Для проведення цієї агітації він збирав данину з колег як мінімум по три рублі. Стверджував, що це було добровільно, однак, як пишуть у тодішніх газетах, не завжди. Григорій не вів записів про гроші, які до нього надходять, тому встановити точну суму неможливо. Відомо лише, що як мінімум 20 продавців давали йому по три рублі на «підвищення такси на м’ясо». Сам Томіцький під час розслідування казав, що йому вдалося зібрати 75 рублів.
Лише частина зібраних коштів пішла на написання двох прохань на підвищення цін, а інші гроші, 70 рублів, після відкриття справи поліцією Григорій Томіцький віддав у фонд допомоги пораненим газети «Південний край».
Для порівняння кілограм свинини на Критому ринку вартував 50 копійок (37 кг за 75 руб.). Ціни тоді залишили на тому ж рівні, а відповідно до параграфа 3 постанови губернатора від 29 грудня 1914 року про заборону самовільних зборів коштів, Григорія Томіцького оштрафували на 500 рублів з заміною на ув’язнення терміном на 1 місяць. Невідомий харківський поет присвятив декілька рядків свого вірша Томіцькому.
Григорій Томіцький був одружений на А. І. (повне ім’я поки невідоме). Вона була викладачем музики, проводила приватні уроки з гри на піаніно, французької та німецької музики. Володіла будинком на хуторі Залютине. Доволі великий дім на 6 кімнат, з конюшнею, коморами, льохом, великим садом і городом після переїзду до чоловіка вона здавала в оренду.
Разом з чоловіком вони займалися благодійністю. Жертвували м’ясо й гроші у фонди для бідних й поранених під час Першої світової війни.
У 1920-х роках радянська влада націоналізувала особняк. Подальша доля власників невідома. На щастя, він вцілів до нашого часу в оригінальному вигляді. Багато будинків у стилі українського модерну були перебудовані чи зруйновані.
Ця будівля унікальна ще й оригінальними дерев’яними дверима з цікавими орнаментами. Особняк є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення.
При підготовці публікації використані фото наступних авторів: Тітаренко Михайло, Denis Vitchenko, Anna Leonenko
Більш детальна публікація про цей будинок і не тільки є на нашому Patreon.
Також завантажуйте застосунок Харківська Мапа з Google Play
